Напередодні свого концертного туру Чеською Республікою Народна артистка України Ніна Матвієнко поспілкувалася з представниками українських друкованих ЗМІ.
Наводимо стислий виклад розмови Зірки з журналістами.
Шановна Ніно Митрофанівно, з якими думками Ви відвідуєте українські громади за кордоном?
- Тепер я знаю, чому в мене так болить серце. Чого б це? Я ж ще тільки розслабилась, вийшла на пенсію. Але біжу, чугикаю ногами, стогну, як потяг, набираючи ходи! Уже нагріваю свої колеса, хапаю трубку : - Алло? Алло? – Куди їдемо? В Чехію? Ой, як славненько!
Мої думки – сердечні, родинні, оце горе, що спіткало нас – війна, братовбивство пройде. У щирій розмові, у трохи сумній пісні.
Мені болить серце. Ми з ним в один лад дихаємо, живемо, співаємо. Чому співаю? А як же оце все витримати, якщо не викричатися серцем?
Серце буває то дуже великим, то маленьким, як горобчик. Коли хтось ображає, то гупає, як кирзовий чобіт. А коли хвилююся від радості захоплення – тріпається, купається у воді, аж бризки сонячні з мене сипляться.
Чи доводилося Вам бувати в Чехії, які враження залишила Вам ця країна? Чого чекаєте від зустрічі із глядачами Праги, Плзеня та Карлових Вар?
- Так, була в Чехії, давненько, з хором Г.Г.Верьовки їздила ще молода-молода. Згадую лише червоні черепиці і чисті дороги. усміхнені люди і дуже багато костелів…
Знаю, що у Чехії, і по всьому світі наші люди, українці скрізь своїм трудом благословляють наш народ, край. Будь-яка країна багатіє українською душею: культура поведінки, традиції, гостинність – всі визначають одним словом – О! Він з України!
Ви знані тим, що відстоюєте автентичність української народної пісні. У Вашому розумінні - що це значить?
- Я ще жива, в мені пульсує Весна моєї матері, мого великого Роду, благословенний світ високої поезії мого народу. Це ті Лаври-хранителі із наших традицій, що становлять націю і її духовні закони життя. Це пісенне царство, архів Душі, що зробили мене людиною.
Це пісенне диво людської пам’яті, полум`я якого гріє досі мою Пісенну душу і до сьогодні це все міститься у замотаних клубочках ще живих традицій!
Уявіть величезне решето, а там – клубочки кольорові: то більшенькі, то менші.
Вже 30 років ви носите звання Народної артистки України. Чи змінилося за цей час Ваше сприйняття НАРОДУ, якому Ви служите?
- Біля свого народу я тулюсь дитино; то плачу, то радію! Усвідомлюю з роками його велич, торкнувшись до тисячолітніх оберегів-знахідок, які повернули нащадки святої Цариці Прекрасної, в народі – княгині Ольги.
Поки що це ховається, бо всі тепер хапаються за соломину, щоб бути першими людьми. А в нас – мирова спадщина, повернута для народу, для нації - і ніхто не знає, що з цим робить. Чи вкрасти і продати, чи знищить. «На всіх язиках все мовчить» - отака в нас нині політика.
Оголошено, що частина коштів з Ваших концертів завжди йде на благодійність. Вже визначені цілі щодо чеського гонорару?
- Добро твориться без оголошень, я не мільйонерка – все життя на зарплаті жила.. А тепер – то обдурять і не заплатять, інколи просто прикриваються благочинністю. Боженька все бачить: на землі не залишу маєтків, лиш пісню... Лиш це - справжнє багатство.
Ваші побажання шанувальникам таланту Ніни Матвієнко в Чехії?
- Живіть, любіть, ставте свічу Отцю – будьте вдячними Дітьми! До скорої зустрічі!